Використання інноваційних технологій з метою розвитку творчої особистості та активізації навчально-пізнавальної діяльності

Використання інноваційних технологій з метою розвитку творчої особистості та активізації навчально-пізнавальної діяльності

 

Основна мета географічної освіти полягає у всебічному розвитку особистості школяра з урахуванням його природних задатків, здібностей, інтересів та потреб через формування географічної культури як основи світосприйняття, світогляду та діяльності.

   Завдання вчителя сьогодні — відібрати зі своїх методичних надбань усе прогресивне і змінити, модернізувати, трансформувати навчальний процес так, щоб забезпечити його дослідницький, пошуковий характер. Такий підхід сприятиме розвитку мислення, розумових творчих здібностей учнів. Дитина психологічно краще готується до сприйняття невідомого, нового для неї, і це зумовлює не тільки кращі результати в навчанні, а й сприяє формуванню її як особистості, таких моральних якостей, як цілеспрямованість, наполегливість, принциповість.

   Головне завдання школи сьогодні — формування гармонійно розвиненої, активної, творчої особистості, яка буде здатна навчатися протягом усього життя, вміти застосовувати знання в певних ситуаціях.

   Потрібно, щоб учитель не допускав розумового ледарства на уроці, яке В.Сухомлинський вважав «небезпекою, що морально калічить людину», щоб навчання було цікавим та ефективним для всіх дітей, а спілкування радісним і корисним. Учитель має постійно стимулювати в учнів прагнення піднятися вище того, що вже ними досягнуто, почуття власної гідності, добрий настрій, за якого працюватиметься швидше й результативніше. Для цього треба поєднувати комплекс методів і прийомів, які активізують творчу пізнавальну діяльність усіх, без винятку, учнів шляхом взаємовпливу вчитель — учень — учні — вчитель.

   Новітніми підходами до організації навчання у сучасній школі є застосування різноманітних інноваційних технологій.

   Творчі здібності характеризуються як властивості особистості, що забезпечують успіх у будь-якій діяльності. Так, на основі педагогічного досвіду дійшли висновку, що ці здібності включають чотири основні компоненти:

   • Мотиваційний (допитливість, творчий інтерес, захопленість, емоційність, прагнення творчих досягнень, особиста значимість творчої діяльності).

   • Комунікативний (уміння сприймати усне й писемне мовлення; відтворювати, самостійно будувати усні й писемні висловлювання).

   • Інтелектуально-логічний (уміння аналізувати, порівнювати, виділяти головне, пояснювати, доводити, систематизувати й узагальнювати).

   • Інтелектуально-евристичний (уміння висувати гіпотези, фантазувати, переводити знання та вміння в нові нестандартні ситуації, критично мислити, оцінювати).

   Для розвитку творчих здібностей необхідним є:

   • використання різних форм, методів організації навчальної діяльності, орієнтованої на конкретного учня;

   • створення на уроці педагогічних ситуацій, що дають змогу кожному учню виявити ініціативу, самостійність у роботі, та умов для природного самовираження учня;

   • створення атмосфери зацікавленості кожного учня в роботі класу;

   • стимулювання учня до висловлювань, використання різних способів виконання завдань без страху помилитися, дати неправильну відповідь;

   • підтримка учня в його бажанні аналізувати свою роботу та роботу інших учнів на уроці.

   Отже, щоб розв'язати проблему перетворення учня з об'єкта педагогічного впливу в суб'єкт навчання, необхідно використовувати творчі завдання, нестандартні уроки, дискусії, ігри тощо.

   Важливою умовою активізації пізнавальної діяльності учнів у процесі вивчення географії є формування в них уміння розв'язувати проблемні завдання. Навчальне завдання можна вважати проблемним, якщо на його основі вчителем створено проблемну ситуацію. Для цього завдання повинно містити інформаційно-пізнавальну суперечність, мати достатню позитивну мотивацію в навчальній діяльності учнів та відповідати їх інтелектуальним можливостям. Це можуть бути навчальні задачі, питання, практичні завдання.

   Процес реалізації проблемного завдання складний, тому необхідно попередньо навчати школярів алгоритму поетапного розв'язання навчальної проблеми і відповідних прийомів навчальної роботи.

   Важливою умовою активізації пізнавальної діяльності школярів є творчі завдання.

   Творче завдання — це взаємозв'язок пізнавального та розумового завдань. Його розв'язання вимагає від учня застосування раніше засвоєних знань та вмінь у новій ситуації, їх комбінацію та перетворення, побудову їх на основі способу розв'язання, бачення нової проблеми в традиційній ситуації.

   Важливо збудити розумову діяльність учня. Складаючи творчі завдання, виходжу з того, що умова завдання має ґрунтуватися значною мірою на відомих учням знаннях та вміннях, містити суперечності між відомим та пошуком, викликати цікавість до розв'язання, концентрувати увагу школяра, містити пізнавальну новизну.

   З досвіду відомо, що різкий перехід від репродуктивного типу завдань до пошукового успіхів не принесе, а навпаки, викличе багато труднощів та невдач як для учня, так і для вчителя. Тому проміжною і сполучною ланкою між завданням репродуктивним та творчим є завдання частково-пошукового характеру.

   Отже, на початковому етапі можна, запропонувати прості вправи, а потім — складніші творчі завдання.

   Як підготовчу роботу використовую пояснення дітям схем, взаємозв'язків елементів. Коли учні навчаться пояснювати взаємозв'язки компонентів природи в схемах, починаємо складати схеми спочатку за допомогою вчителя, далі самостійно.

   Слід пам'ятати, що від учня вимагається не тільки правильна відповідь, а й логічність міркувань. Тому розвивальна мета творчих завдань набуває особливого значення.

   Наприклад. Установіть зв'язок між подіями, явищами.

   Платформа — рівнини, область складчастості — гори.

   Навчивши дітей установлювати зв'язки між предметами, явищами, подіями, можна переходити до виконання більш складних творчих завдань. Наприклад:

   • Чому вивчення кожного материка починається з характеристики фізико-географічного положення?

  • На екваторі кут падання сонячних променів найбільший, а найжаркішими вважаються тропічні широти. Чим це пояснити?

   • Як впливає рух літосферних плит на формування рельєфу України?

   • Чим відрізняються залізні руди Криворізького басейну від руд на Керченському півострові?

   • Висока розораність території України — явище позитивне чи негативне?

   • За структурою експорту Австралії її можна віднести до країн, що розвиваються. Чи згодні ви з цим?

   Для розвитку творчих здібностей учнів на уроках пропоную дітям пофантазувати.

   • Як би змінився клімат Землі, коли б зникли океани?

   • Як би змінилися ґрунти України, коли б клімат у країні став вологішим? Сухішим?

   Під час виконання творчих завдань виробляється колективна думка, коли учні працюють у динамічних групах. Така форма роботи заохочує учнів до взаємного спілкування один з одним як з джерелом інформації. Це так звані інтерактивні методи навчання.

   Одним із засобів інтерактивного навчання географії  є дискусії.

   Дискусія — організоване обговорення різних проблем, що може надати їм більшої значущості.

   Мета дискусії — виявити відмінності в розумінні питання і в товариській суперечці встановити істину, дійти спільної думки. Завдання дискусії:

   1. Поглиблювати знання слухачів з теми, що розглядається.

   2. Виявляти заплутане питання.

   3. Розвивати вміння аргументовано відстоювати свою точку зору, уважно й зважено вислуховувати думки опонентів.

   4. Формувати й розвивати культуру обговорення спірних питань.

   Головні правила ведення дискусії:

   1. Сперечатись по суті, пам'ятаючи, що головне в дискусії — аргументи, факти, логіка, доказовість.

   2. Не допускати образливих реплік, не нав'язувати своєї думки. Поважати погляди опонентів.

   3. Виявляти стриманість у суперечках.

   4. Намагатися встановити істину, а не демонструвати своє красномовство.

   5. Виявляти демократичність, уміння з гідністю визнати недостатність своєї аргументації.

   Дискусія належить до групи проблемних методів і має кілька різновидів:

   а) «Мозковий штурм». Це вид дискусії, що передбачає вислуховування ідей без обговорення: перед групою ставиться дискусійне завдання й учні відповідають на нього. Відповіді фіксуються в короткій формі.

Наприклад. Які чинники сприяли швидкому економічному розвитку Австралії?

   б) Дискусія «Так — ні». Учням ставиться дискусійне запитання. Ті, хто дає на нього ствердну відповідь, стають з одного боку, хто заперечує — з другого. Учитель підходить по черзі до кожного, пропонує відстояти свою точку зору.

Наприклад

   • Безробіття — невід'ємний елемент ринкової економіки. Так чи ні?

   • Українська діаспора — це гордість чи горе українців?

   в) «Круглий стіл». Дискусія передбачає організований обмін думками й поглядами учасників групи з приводу певної теми, а також розвиває мислення, допомагає формувати погляди і переконання, виробляє вміння формулювати думки й висловлювати їх, вчить оцінювати пропозиції інших людей, критично підходити до власних поглядів.        

   Хід дискусії можна розподілити на такі етапи:

  1. Вступ. Формулювання проблеми, визначення її актуальності.

   2. Власне дискусія.

   3. Заключне слово викладача.

   Під час підготовки до дискусії вчитель повинен чітко сформулювати завдання і мету, підібрати необхідну літературу, її список запропонувати учням заздалегідь.

   Підбираю питання до плану проведення дискусії, вивішую їх у класі за п'ять-шість днів, готую пам'ятку для формування культури дискусій.

   Пам'ятка «Як вести дискусію»

   1. Вислухай формулювання питання, визнач, у чому проблема.

   2. Сформулюй гіпотезу.

   3. Внеси пропозицію, аргументуй її чітко, ясно, не повторюючи того, що було вже сказано.

   4. Уважно слухай докази товаришів, які дотримуються іншої точки зору. 5. Знайди в них сильні і слабкі сторони.

   6. Обґрунтовано запереч їх твердження.

   7. Визнач, що дала тобі дискусія.

   Важливим етапом дискусії є безпосередня суперечка. Вчитель не повинен проявляти авторитаризму, а повинен використовувати методи активізації, дискутуючи. Майстерність учителя в умінні вчасно помітити, відчути момент закінчення дискусії.

    Наступний метод  активізації самостійної пізнавальної діяльності школяра -  ігрова діяльність на уроках. Гра для дітей — це і навчання, і праця, і серйозна форма виховання. В. О. Сухомлинський гру називав животрепетним джерелом мислення.

   Підбираючи ігри, слід поєднувати два елементи — пізнавальний та ігровий. Створюючи ігрову ситуацію, відповідно до змісту програми, треба чітко планувати діяльність учнів, спрямовуючи їх на досягнення мети.

   Ігри-вправи додають можливість виділити з усього фактичного матеріалу, що пропонується дітям у навчальному плані, ті явища та факти, які можуть бути збережені пам'яттю як найбільш життєво важливі й цікаві у плані пізнання. Як правило, це кросворди, ребуси, вікторини.

   У своїй роботі я навчаю учнів складати їх самостійно, що змушує учня не тільки працювати зі змістом підручника, а й спонукає до роботи з енциклопедіями, довідниками, розвиває його ерудицію. Тут пізнавальна діяльність учня переходить уже на вищий рівень.

   «Чи знаєш ти карту?» Участь беруть дві команди. Запрошують двох учнів (по одному від команди) до карти. Один учень стоїть біля карти, а другий — на такій відстані від неї, щоб йому не видно було на карті написів назв географічних об'єктів. Учень біля карти показує географічні об'єкти (острови, півострови, озера, моря та ін.). Другий учень називає ці об'єкти. Через деякий час учні міняються місцями. Першу пару учнів змінює друга і т. д. Виграє команда, яка припуститься менше помилок.

«Хто більше знає?» Змагаються дві команди по три-п'ять учнів у кожній. Учитель оголошує тему, наприклад «Азія». Треба записати якомога більше назв річок, озер, міст, країн та інших географічних об'єктів. На виконання завдання відводиться 3—5 хв. Виграє команда, яка запише найбільше географічних назв.

   Другий варіант цієї гри такий. Учитель називає якусь літеру, наприклад «В», і пропонує учням назвати географічні об'єкти, які б починалися з цієї літери. Наприклад: Вайгач, Ворскла, Волинь і т. ін. Чим більше учні називатимуть географічних назв, тим важче буде підбирати нові.

   Бали зараховуються обом командам, але виграє та, в якої записано найбільше географічних назв.

   «Корисні копалини». Для гри потрібно виготовити з картону картки розміром 3x3 см з умовними знаками корисних копалин. До кожної картки додається шпилька.

   Гру можна проводити на уроці за 5—7 хв до дзвінка або на заняттях географічного гуртка.

   На стіні вивішують адміністративну карту України або політичну карту світу. До карти запрошується учень, який може бути індивідуальним учасником гри або представником від команди. Йому вручають картку з умовним знаком, наприклад кам'яного вугілля. Учень має шпилькою приколоти картку на карті в місці кам'яновугільного басейну. За кожну правильну відповідь присуджується бал. Перемагає той, хто набере найбільше балів.

   Особистісно орієнтований підхід до навчання передбачає різні нестандартні форми проведення уроків.

   Дуже популярними серед школярів 6—7 класів є уроки у формі КВК. Під час підготовки і проведення КВК школярі вчаться творчо мислити, «здобувати» знання, швидко шукати правильну відповідь. Вчаться уважно слухати, розуміти своїх товаришів, виручати команду у скрутну хвилину. Підготовку до КВК і розпочинаю вже з перших уроків вивчення теми: оголошую учням, що в кінці цієї теми ми проведемо урок у формі КВК, формуються команди, обираються капітани, і самі учні розподіляють обов'язки. Наприклад: картографа, зоолога, ботаніка, кліматолога та ін. Дітям даю завдання: повторити номенклатуру, підготувати невеличкі кросворди, два-три запитання суперникам тощо.

   Ще один з різновидів нестандартних уроків — це урок-марафон — своєрідна естафета на узагальнюючих уроках. Учням потрібно якомога швидше пройти всі етапи естафети і набрати якнайбільшу кількість балів.

    Завдання для етапів підбираю різні: і тести, і кросворди, і завдання для роботи з контурною картою. Намагаюся їх диференціювати, враховуючи підготовленість учнів, підбираю більш прості та складні.

   На своїх уроках практикую проведення прес-конференцій та ділових ігор.

   Прес-конференції не тільки активізують діяльність класу, оригінальним способом перевіряючи знання, а й змушують учнів думати, учать ставити запитання, адже часом це зробити не легше, ніж відповісти на нього.

   На своїх уроках я часто вводжу ділову гру. Наприклад, вивчаючи океани в 7 класі чи тему «Гідросфера» в 6 класі, пропоную різні ситуації:

   1. Один із вас буде капітаном, інший штурманом. Потрібно визначити мету експедиції, вибрати маршрут плавання, розказати про природу тих місць, де ви побували.

   2. Здійсніть уявну подорож до північного полюса. Виберіть спосіб пересування. Які труднощі вам зустрілися?

   Під час вивчення материків пропоную учням творчі роботи, наприклад скласти пам'ятку туристові, який вирушає в подорож на даний материк. Пропоную також творчі завдання типу «Щоденник подорожі, яка не відбулася, або три дні в Африці». Творчі роботи учні ілюструють малюнками.

   Традиційно після вивчення теми «Атмосфера» проводжу урок-вікторину «Що? Де? Коли?». Підбираю цікаві запитання з усієї теми, які могли б найповніше виявити рівень знань учнів. Використовую «Чорний ящик», «Бліц-запитання».

   Проводжу також уроки-заліки. Метою таких уроків є узагальнення та систематизація знань учнів, закріплення основних понять і термінів, перевірка вміння працювати зі статистичними матеріалами, довідниками, картами, діаграмами, таблицями; прищеплення школярам навичок самостійності в оцінці знань своїх товаришів.

   Кожного навчального року я проводжу загальношкільний позакласний захід із географії. Серед них — КВК, гра-вікторина «Що? Де? Коли?», гра «Щасливий випадок», «Брейн-ринг».

   Різноманітні форми проведення навчальних занять дають можливість виявити здібності кожного учня, викликати непідробну цікавість до предмета, розвинути ідею співробітництва вчителя та учня, стати активним учасником навчального процесу, засвоїти матеріал безпосередньо на уроці.

   Групова навчальна діяльність — це форма організації навчання в малих групах учнів, об'єднаних загальною навчальною метою за опосередкованого керівництва вчителя і в співпраці з учнями.

   Стосунки між учителем та учнями набувають характеру співпраці, оскільки педагог безпосередньо втручається в роботу групи тільки в тому разі, якщо в учнів виникають запитання і вони самі звертаються по допомогу до вчителя. Групова, навчальна діяльність, на відміну від фронтальної та індивідуальної, не ізолює учнів один від одного, а навпаки, дозволяє реалізувати природне прагнення до спілкування, взаємодопомоги і співпраці.

   Отже, групова форма навчальної діяльності має кілька значних переваг:

   • за той самий проміжок праці обсяг виконаної роботи набагато більший;

   • висока результативність у засвоєнні знань і формуванні вмінь;

   • формується вміння співпрацювати;

   • формуються мотиви навчання, розвиваються гуманні стосунки між дітьми;

   • розвивається навчальна діяльність. Групова навчальна діяльність не потребує додаткового часу, а навпаки, заощаджує його. Так, для вивчення економічної і соціальної географії світу в 10 класі відводиться одна година на тиждень, а обсяг навчального матеріалу досить значний.

   У таких умовах організація навчальної діяльності в малих групах є своєрідним виходом із ситуації.

   Вивчаючи тему «Політична карта світу», учні працюють у групах, використовуючи підручник, атлас. Кожна група одержує конкретне завдання.

1. Яка відмінність між країною, державою, територією?

2. Що таке унітарна держава, федеративна, конфедеративна?

3. Як поділяються держави за формою державного правління?

4. Як поділяються держави за структурою господарства?

5. Назвіть колонії на сучасній карті світу.

   Користуючись текстом підручника, учні за 5 хвилин формують відповіді на поставлені запитання, і лідер команди доповідає перед класом. Так, учні всього класу за короткий час ознайомлюються з типологією держав. Після цього пояснюю, що найчастіше за критерії поділу держав беруть рівень економічного розвитку, в основу якого покладено визначення валового національного продукту (ВНП). У формі бесіди доводжу сутність ВНП та його відмінність від внутрішнього валового продукту (ВВП). Після того групам пропонується дослідити тип країн певного економічного розвитку:

   1. Які риси характерні для економіки країн «Великої сімки»?

   2. Характеристика середньорозвинених країн перехідної економіки.

   3. Формування господарств високорозвинених країн.

   4. Особливості розвитку постсоціалістичних країн перехідної економіки.

   5. Спеціалізація господарств країн, що розвиваються.

   Працюючи з текстом підручника, учні складають характеристику групи країн і діляться інформацією з однокласниками. Такий спосіб навчання сприяє формуванню навичок роботи з джерелами інформації, вчить учнів самостійно здобувати знання.

   Вивчаючи економіку певної країни, доцільно запропонувати групам складання структурно-логічних схем.

   В умовах застосування різних форм групової роботи доцільно використовувати листи оцінювання навчальних досягнень учнів, їхня особливість полягає в тому, що діти мають можливість самостійно дати оцінку рівню засвоєння нових знань, домашньої підготовки, активності на занятті, ініціативності, творчості.

   Проектна робота ставить завдання — розробка власної моделі, процедури, схеми, підчас виконання якої учні набувають корисних дослідницьких навичок. Проекти можуть бути довготривалими, на виконання яких виділяється декілька уроків, частина декількох уроків, і короткочасними, які можна розробити упродовж одного уроку або навіть певної його частини. Підготовка, виконання і презентація проекту займає значно більше часу, ніж виконання традиційних завдань.

   Для кожного вчителя дуже важливо оволодіти тією сукупністю прийомів та засобів, за допомогою яких у школярів у процесі навчання розвиваються комунікативні вміння, виховується воля, виробляється зосередженість, виникає бажання вчитися, долати труднощі.

  Інтерактивні технології навчання базуються на використанні методологічної системи, основу якої становлять активні методи навчання, що забезпечують формування особистісно, професійно та соціальне значущих якостей учнів через інтерактивізацію учасників за рахунок спеціально створених умов навчального середовища. Інтерактивні технології навчання застосовуються на тільки для глибшого розуміння і засвоєння інформації, а й її використання, що дозволяє сформувати систему знань з даної дисципліни та включити її до власних надбань учня.

  Активний діяльнісний підхід до визначення форм організації і методів навчання як дуже важливого способу управління діяльністю учнів, а отже, їхнім індивідуальним психічним розвитком, вимагає від учителя пошуку конкретних видів діяльності, які допомагали б йому досягти зазначеної вище мети. Завдання вчителя — виховувати творчу особистість, обумовлює перед школою необхідність залучення учнів до таких видів діяльності, в яких би мали проявлятися творчі здібності дитини. Кожен урок має бути творчим актом, в якому і педагог, і учень з однаковим задоволенням пориваються на пошуки істини.

   У контексті реформування та модернізації шкільної освіти вчитель повинен готувати людину, здатну бути активною, творчою та ефективною в національному і глобальному демократичному просторі.

   Переконана, що саме через інтерактивні методи навчання можна виховати творчого учня, бо «те, що я чую, я забуваю; те, що я бачу, я пам'ятаю; те, що я роблю, я розумію», — говорив великий китайський філософ Конфуцій.

 Література

1. Беляев Ю., Голобородько Є., Зубко А. та ін. Херсон.— Олди-Плюс, 2000.

3. Географія та основи економіки в школі.- 2012.- № 6.- С. 2-3; 2011.-№ 4.— С. 33-35; 2013,— № 6.-С. 23-2.

4. Державна програма «Освіта» (Україна XXI століття).

5. Закон України «Про освіту».

6. Малая О. І. Інтерактивні та ігрові форми навчання на уроках географії // Географія, краєзнавство, туризм.— 2002.— № 3.

7. Масляк П., Шищенко П. Географія України.— К.: Зодіак — Еко, 2000.

8. Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання.— К., 2004.— С. 64-66.